Народногосподарське значення конярства.
1. Народногосподарське значення
конярства.
2. Біологічні особливості коней.
3. Екстер’єр та конституція коней.
Україна завжди була місцем
розвиненого конярства. Нині цих тварин використовують як тяглову силу, для
продуктів харчування, медичних препаратів, сироватки з метою стимуляції
плодючості маток сільськогосподарських тварин, у спорті.
На сільськогосподарських
підприємствах і у приватних господарствах є багато робіт, які недоцільно
виконувати механічними засобами : транспортування вантажів, обробіток невеликих
земельних ділянок, обслуговування тваринництва, а в гірських районах та умовах
бездоріжжя кінь є незамінною тягловою силою.
До біологічних особливостей коней
відносять :
1) Статева зрілість настає у 12-18
місяців, господарська у 3 роки;
2) Великий термін жеребності – 11
місяців;
3) Народжує 1 лоша;
4) Порівняно з іншими видами
сільськогосподарських тварин коні дуже мало хворіють, майже не хворіють на
туберкульоз;
5) Анатомічні особливості : рухливі
губи, маленький шлунок, велика добре розвинена сліпа кишка;
6) Мають довгу пам’ять та високий
інтелект.
4. Екстер’єр – це зовнішня будова та
форми коней. За зовнішньою будовою визначають роботоздатність коней,
приналежність до того чи іншого використання. За зовнішнім оглядом коней можна
визначити недоліки тілобудови та вади, а також деякі хвороби, які знижують
робото здатність коней і не передаються по спадковості.
Екстер’єр коней оцінюють за
статями, промірами. Статі – частина тіла коня. Небажані відхилення статей у
розвитку чи формі вважаються недоліками. Патологічні зміни органів, тканин і
статей – вадами екстер’єру.
Голова. За формою голови можна
скласти уявлення про породність,
темперамент, здоров’я та норов коня. Вона буває велика (важка) і мала (легка).
Помірно легка голова бажана для породистих коней, вона придає їм краси.
Надмірно легка свідчить про витонченість скелету та послаблення конституції.
Голова може бути вузьколобою, широколобою, сирою, сухою. Профіль буває :
прямий, увігнутий, горбатий, горболобий, горбоносий. У швидкоалюрних коней
голова середніх розмірів, суха, з прямим або ледь увігнутим профілем,
широколоба. У ваговозів – велика, сира, вузьколоба, випукла.
Очі у коней будь-якої породи
бажані великі, рухливі, блискучі, достатньо виразні, правильної форми, без
більм, каринок та пошкоджень рогівки. При порушенні зору (короткозорість) кінь,
рухаючись, високо підіймає ноги, спотикається, пряде вухами, намагаючись
недоліки зору компенсувати слухом.
Вуха у коней бажані пропорційні,
рухливі, нормально поставлені. Висловухість характерна для багатьох
європейських порід.
Ганаші (вилиці) – це задні кути
нижньої щелепи. Добрими вважаються такі, відстань між якими становить 8-9 см . Надмірно вузький гамаш
(4-5 см )
ускладнює дихання коней, особливо під час швидких рухів.
Шия. Разом з головою є основним
важелем, який змінює положення центра маси коня під час руху. На шиї виділяють
верхній гребінь, нижній (горловий) край і боки. Вона може бути довгою,
короткою, тонкою, товстою, широкою і вузькою. За формою розрізняють пряму,
лебедину і кадику вату (оленячу). Постава шиї (тобто кут нахилу) буває висока
(коли її горловий край вище плеча) і низьким. Ваговози мають низько поставлену
шию, у верхових та рисистих шия поставлена більш високо.
Грива. Маса гриви залежить від
породи, віку, статі, стану статевих органів і організму в цілому. У верхових
порід грива тонка, рідка, шовковиста. У аборигенних порід та ваговозів волос
гриви товстий, жорсткий, густий, довгий. Грива проста якщо волос звисає на один
бік, роздвоєна – коли він спадає на два боки. Таку гриву дуже важко утримувати
у чистоті, вона скуйовджується, або виникає ковтун (запалення гнійне).
Спина. Цю стать утворюють грудні
хребці ( з 11 по 18). Спину оцінюють за довжиною, шириною, формою (пряма,
м’яка, провисла та опукла), мускулистістю. Бажаною є пряма і досить широка
спина. Через таку спину тварина краще витримує навантаження. Для верхових коней
спина має бути середньої довжини (приблизно 1/3 частини тулуба), для рисаків
подовженою, для ваговозів – часто широкою і мускулистою.
Поперек утворюють 5-6 безреберних
хребців. Поперек є зв’язуючим між передньою та задньою частинами тулуба. Тому
дуже важливо, щоб він був коротким, широким, міцним і добре виповненим
мускулатурою. Довгий і запалий поперек небажаний для коней усіх порід.
Круп – задня частина тіла коня.
Він може бути довгим, коротким, широким, вузьким, прямим і звислим, роздвоєним,
овальним, дахоподібним. Для коней будь-якого призначення бажаним є довгий,
широкий і особливо мускулистий.
Груди. Від об’єму грудей,
довжини, глибини, ширини залежить робото здатність коней.
Черево. У нормально розвиненого
коня черево зазвичай не опускається за лінію від нижньої частини грудей до
колінної чашки, а з боків – за межі маклаків. За формою черево у коней буває :
сінне – виступає за межі маклаків (не сприяє швидкості); відвисле – буває у
коней з провислою спиною; підтягнуте – сприяє жвавості; піджаре (худокінне).
Характерне для худих та хворих коней; здуте – свідчить про хвороби органів
травлення.
Кінцівки оглядають збоку, спереду
та ззаді.
Передня кінцівка – лопатка,
передпліччя, зап’ястя, п’ястя.
Задні кінцівки – стегно, колінний
суглоб, гомілка, путо, копито.
|
Назва
кісток
|
Вада
|
Причини виникнення
|
|
Передпліччя
|
Бурсит ліктя
|
Лежання на твердій підлозі,
удар.
|
|
Зап’ястя
|
Запале вдавлене назад
Козінець – виступ уперед
Бурсит – запалення суглобової
сумки
|
Внаслідок навантаження.
Удар, травма.
|
|
П’ясть
|
Перехват під зап’ястям
Брокдаун
Букшина
|
Потовщення сухожилків згиначів
Запалення (потовщення)
надкісниці та сухожилків
|
|
Колінний
суглоб
|
Бурсит
|
Запалення суглобу
|
|
Скакальний
суглоб
|
Курба
Шпат
|
Потовщення на задній поверхні
скакального суглоба біля п’яткової кістки.
Кісткове розрощення на поверхні
скакального суглоба.
|
|
П’ятка
|
Бурсит
|
Розрощення підшкірної
клітковини у межах п’яткового горба.
|
Постава кінцівок. Передні кінцівки : розкид – копита
розвернуті назовні; клишоногість – вивернутість кінцівок зачепом копит всередину;
шаблюватість – плесно випинається вперед; Х-подібна постава; О-подібна постава;
відставлені кінцівки.
За статями можна визначити тип конституції та напрям
використання коней.
Розрізняють типи конституцій :
Г р у б а – характерний масивний скелет з мало вираженими
суглобами. Шкіра сильно розвинена, товста, вкрита грубим волосом. Щітки, грива
та хвіст довгі, густі. М’язи великі за об’ємом, з незначними прошарками жиру.
Така конституція у робочих коней, ваговозних, місцевих порід.
Н і ж н а – тонкий, легкий скелет, суглоби великі,
кісткові горби чітко окреслені. Шкіра тонка з ніжним блискучим волосяним
покривом, підшкірна сполучна тканина розвинена слабо. Цей тип конституції
властивий для коней швидких алюрів.
Щ і л ь н а – слабо розвинута сполучна тканина та жирові
утворення, міцний скелет, мускулатура, яскраво виражені суглоби та сухожилки –
такі коні мають найкращу роботоздатність.
Р и х л а конституція протилежна щільній. Тварини мають
добре розвинену підшкірну сполучну тканину зі значними жировими відкладеннями.
Кістки та шкіра рихлі, копита м’які, оброслість значна, суглоби нечітко
обмежені, сирі.
Такий тип конституції властивий ваговозам.
Алюр – вид поступального руху коня. Якість його впливає
на швидкість пересування, силу й витривалість коней у роботі. Поступальні рухи
коня залежать від положення центру рівноваги та його переміщень внаслідок зміни
положення голови, шиї і кінцівок. Центр рівноваги правильно поставленого коня –
у передній частині його тіла та місці перетину вертикалі, опущеної з 8-9-грудного
хребця, та горизонтальної площини, що проходить через плечолопаткові суглоби.
Перед коня важчий від його заду приблизно на 1/9 загальної маси. Голова і шия
основні регулятори положення центру рівноваги.
Рись – рух у два темпи з чергуванням опускання кінцівок
по діагоналі. Права задня – ліва передня, ліва задня – права передня. Тиха рись
– 9-10 км/год, середня – 11-13 км/год, швидка – 14-15 км/год, максимальна до 30
км/год.
Галоп – найшвидший стрибкоподібний алюр. Рух у три темпи
з фазою безопірного руху.
Права задня – ліва задня і права передня – ліва передня –
фаза польоту.
Галоп манежний – 300-400 м/хв., польовий – 22-26 км/год,
швидкий – 1 км/хв.
Масті коней.
Масть – колір криючого і захисного волоса коня.
Масті коней умовно ділять на : одноколірні
двоколірні
із зональним забарвленням
плямисті
змішаного білого + забарвленого
Одноколірні : ворона, руда, біла, солова (молочно-біла),
бура (волосся тулуба брудно-руде, грива й хвіст з домішками чорного).
Двоколірні : каракова (чорна з коричневими підпалинами на
кінці морди), гніда (тулуб коричневий з чорним чубком, гривою, хвостом і
кінцівками), булана (жовто-пісочного з чорним чубком, гривою, хвостом та
кінцівками, іноді по хребту чорний ремінь), ігрива (тулуб шоколадного кольору,
грива та хвіст світліші, димчасті або білі).
Із зональним забарвленням – саврасова (смугаста,
гнідо-саврасова, рудо-саврасова), мишаста (волос тулуба попелястого, голова,
грива, хвіст та нижні частини кінцівок чорні, по хребту чорний ремінь, на
передпліччі зеброподібність).
Змішаного білого + забарвленого волосу – сіра, чала – на
тулубі гнідої, рудої, вороної та буланої мастей є рівномірна домішка білого
волосу. Голова і кінцівки зберігають основну масть.
Плямисті – ряба (по корпусу плями), чубара (маленькі
темні плями).
Комментариев нет:
Отправить комментарий