Хімічний склад корму

 

Хімічний склад корму.

                                                              Корм

 

 

        суха речовина                                                                                      вода

  

органічні речовини      неорганічні речовини   БЕР     вітаміни

           білки                     макроелементи

           жири                     мікроелементи

           вуглеводи

Значення білків. Білки становлять основну частину всього живого організму. Виконують різноманітні функції (будівельну, транспортну, живлення, регуляції, виділення, захисну). Основна функція білка – будівельна. В свою чергу білки побудовані з амінокислот. Залежно від того, з яких амінокислот побудовані білки, вони бувають : повноцінні і неповноцінні. Амінокислоти бувають : замінні і незамінні. До незамінних амінокислот відносяться амінокислоти, що несинтезуються в організмі, а потрапляють до нього з кормом. Їх є 10. Із цих десяти виділяють критичні незамінні амінокислоти ( ті, яких найчастіше бракує в організмі): лізин, метіонін, цистин, триптофан. До замінних відносяться амінокислоти, що синтезуються в організмі. Якщо до білків входять незамінні амінокислоти, вони називаються повноцінними. Білки, до яких не входять незамінні амінокислоти, називаються неповноцінними.

Лізин регулює мінеральний обмін в організмі  (кальцій, фосфор, магній, залізо, мідь).

Метіонін + цистин запобігають жировому переродженню печінки, захищають печінку.

Триптофан покращує роботу печінки, нейтралізує шкідливі речовини у печінці.

Вуглеводи являються джерелом енергії в організмі та покращують перетравлення жирів та білків корму. Вуглеводи складаються з простих та складних цукрів. До простих цукрів відносять глюкозу, фруктозу. До складних відноситься сахароза.

Надлишок вуглеводів в організмі переходить у жир.

Жири – джерело енергії. Складаються з гліцерину та жирних кислот.

Мікроелементи – речовини, які входять до кормів у малих кількостях і позначаються в мг. До них відносяться залізо, йод.

Залізо входить до складу білка крові – гемоглобіну. Регулює кисень в організмі. При нестачах заліза розвивається анемія.

Йод входить до складу гормону щитовидної залози – тироксину. Регулює роботу щитовидної залози.  При нестачі йоду виникає захворювання зоб.

Макроелементи – речовини, які входять до кормів у великих кількостях і позначаються в грамах.

Кальцій і фосфор входять до складу кісток і м’яких тканин.При нестачі цих речовин в організмі тварини у молодняка виникає рахіт, у дорослих тварин – остеомаляція.

Натрій регулює водно-сольовий обмін в організмі і осмотичний тиск ( тиск рідин в організмі). При порушеннях осмотичного тиску клітини гинуть.

Хлор входить до складу хлоридної кислоти шлункового соку, покращує травлення в шлунку. При нестачі хлору виникає низька кислотність у шлунку і не перетравлюється корм.

Калій бере участь у зсіданні крові. При нестачі калію виникають крововиливи, що можуть привести до смерті.

Сірка входить до складу незамінних амінокислот (метіонін + цистин). При нестачі сірки порушується робота печінки, погіршується якість вовни.

Вітаміни ( А, Д, С, К, та група В).

А – вітамін росту і розвитку. При нестачі вітаміну А у молодняка відбувається затримка в рості і розвитку, які потім неможливо відновити. Вітаміну А в чистому вигляді у кормах немає. Є його попередник – каротин, потрапляючи в організм з нього синтезується вітамін А.

Д – антирахітичний вітамін. Регулює кальцій і фосфор в організмі. При нестачі вітаміну Д в організмі не засвоюється кальцій та фосфор і виникає рахіт і остеомаляція.

С – загальноукріпляючий вітамін. Сприяє зміцненню бар’єрних функцій організму. При нестачі цього вітаміну послаблюється імунітет і виникають часті захворювання.

К – антигеморогічний вітамін, сприяє утворенню фібрину.

Е – вітамін розмноження. При нестачі порушуються статеві функції у тварин. Тварини не приходять в охоту, збільшується відсоток яловості.

Вітаміни групи В регулюють всі процеси, що відбуваються в організмі ( нервові, обмінні, розмноження).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Вступ.

 

         І. Годівля с/г тварин – наука, що вивчає закономірності між живленням та фізіологічним станом і розвитком продуктивності. Вона вивчає склад і якість кормів, умови використання кормів, вплив живлення на організм. Метою науки є детальне вивчення залежності живлення від годівлі. Основні етапи розвитку науки : 1) Ф. Мажанді (1861 р)  Проводились експерименти, що довели відсутність життя без білка в живленні.

2) Ю. Либіх Почав вивчати значення жирів та вуглеводів в живленні.

3) А. Рубець, І. Форстер, С.А.Лебедєв (1872-1887) Вивчали значення мінеральних речовин в живленні.

4) Н.І.Лунін (1881) Довів існування біологічно активних речовин, що потім називались вітамінами.

5) Ж.Буссенго Було сформовано уявлення про роль комплексної взаємодії речовин між собою та фізіологічною дією на тварин.

6) М.Рубнер, В.М.Пашутін, О.Кельнер, Г.П.Армсбі, М.І.Дяков (1860)  Проводили досліди на залежність продуктивності тварин від живлення.

7) Геннеберг, Штоман вивчали перетравність поживних речовин раціонів та кормів. Найбільший вклад зробив І.П.Павлов.

8) Марков (1911-1913) Доказав перетравлення клітковини корму у жуйних за допомогою мікрофлори рубця.

9) Н.П.Червінський довів перетворення вуглеводів на жир.

10) Є.А.Богданов (1909) Довів, що кормовий білок може перероблятися на жир тіла тварини.

Середина ХХ століття - було сформоване уявлення про збалансоване живлення і годівлю.

ІІ. Дисципліна «Годівля с/г тварин» тісно пов’язана з іншими дисциплінами. Без знань анатомії та фізіології неможливо опанувати травлення поживних речовин, значення вітамінів та мінеральних речовин. Не можливо правильно визначити норми годівлі без анатомічних знань апарату травлення. Важко засвоїти матеріал без знань з хімії і біології. В майбутньому, вивчаючи дисципліни спеціального циклу, необхідно добре знати годівлю різних видів тварин. Бо кількість і якість продукції прямо залежить від повноцінної та якісної годівлі тварин.

ІІІ.  З давних давен людина одомашнювала тварин з метою отримання від них таких продуктів як молоко, м’ясо, яйця. Ці продукти синтезуються з поживних речовин корму, що споживають тварини. Годівля тварин повинна бути збалансована, інакше термін використання тварин сильно зменшується. При неповноцінній годівлі тварин  у них послаблюється імунітет, виникають різні захворювання, що в свою чергу викликає погіршення якості продукції, що може вплинути на здоров’я людини. Тварина і людина має багато спільних захворювань : грип, простудні захворювання, лейкоз, туберкульоз і т.д. Тому існує загроза зараження людини. При неякісній годівлі тварин існує високий ризик зараження людини цими захворюваннями. За неповноцінною, незбалансованою та недостатньою годівлею тварини в першу чергу знижують продуктивність, потім погіршується здоров’я, тварини не запліднюються або не можуть виносити плід та народити потомство.