Хімічний склад корму

 

Хімічний склад корму.

                                                              Корм

 

 

        суха речовина                                                                                      вода

  

органічні речовини      неорганічні речовини   БЕР     вітаміни

           білки                     макроелементи

           жири                     мікроелементи

           вуглеводи

Значення білків. Білки становлять основну частину всього живого організму. Виконують різноманітні функції (будівельну, транспортну, живлення, регуляції, виділення, захисну). Основна функція білка – будівельна. В свою чергу білки побудовані з амінокислот. Залежно від того, з яких амінокислот побудовані білки, вони бувають : повноцінні і неповноцінні. Амінокислоти бувають : замінні і незамінні. До незамінних амінокислот відносяться амінокислоти, що несинтезуються в організмі, а потрапляють до нього з кормом. Їх є 10. Із цих десяти виділяють критичні незамінні амінокислоти ( ті, яких найчастіше бракує в організмі): лізин, метіонін, цистин, триптофан. До замінних відносяться амінокислоти, що синтезуються в організмі. Якщо до білків входять незамінні амінокислоти, вони називаються повноцінними. Білки, до яких не входять незамінні амінокислоти, називаються неповноцінними.

Лізин регулює мінеральний обмін в організмі  (кальцій, фосфор, магній, залізо, мідь).

Метіонін + цистин запобігають жировому переродженню печінки, захищають печінку.

Триптофан покращує роботу печінки, нейтралізує шкідливі речовини у печінці.

Вуглеводи являються джерелом енергії в організмі та покращують перетравлення жирів та білків корму. Вуглеводи складаються з простих та складних цукрів. До простих цукрів відносять глюкозу, фруктозу. До складних відноситься сахароза.

Надлишок вуглеводів в організмі переходить у жир.

Жири – джерело енергії. Складаються з гліцерину та жирних кислот.

Мікроелементи – речовини, які входять до кормів у малих кількостях і позначаються в мг. До них відносяться залізо, йод.

Залізо входить до складу білка крові – гемоглобіну. Регулює кисень в організмі. При нестачах заліза розвивається анемія.

Йод входить до складу гормону щитовидної залози – тироксину. Регулює роботу щитовидної залози.  При нестачі йоду виникає захворювання зоб.

Макроелементи – речовини, які входять до кормів у великих кількостях і позначаються в грамах.

Кальцій і фосфор входять до складу кісток і м’яких тканин.При нестачі цих речовин в організмі тварини у молодняка виникає рахіт, у дорослих тварин – остеомаляція.

Натрій регулює водно-сольовий обмін в організмі і осмотичний тиск ( тиск рідин в організмі). При порушеннях осмотичного тиску клітини гинуть.

Хлор входить до складу хлоридної кислоти шлункового соку, покращує травлення в шлунку. При нестачі хлору виникає низька кислотність у шлунку і не перетравлюється корм.

Калій бере участь у зсіданні крові. При нестачі калію виникають крововиливи, що можуть привести до смерті.

Сірка входить до складу незамінних амінокислот (метіонін + цистин). При нестачі сірки порушується робота печінки, погіршується якість вовни.

Вітаміни ( А, Д, С, К, та група В).

А – вітамін росту і розвитку. При нестачі вітаміну А у молодняка відбувається затримка в рості і розвитку, які потім неможливо відновити. Вітаміну А в чистому вигляді у кормах немає. Є його попередник – каротин, потрапляючи в організм з нього синтезується вітамін А.

Д – антирахітичний вітамін. Регулює кальцій і фосфор в організмі. При нестачі вітаміну Д в організмі не засвоюється кальцій та фосфор і виникає рахіт і остеомаляція.

С – загальноукріпляючий вітамін. Сприяє зміцненню бар’єрних функцій організму. При нестачі цього вітаміну послаблюється імунітет і виникають часті захворювання.

К – антигеморогічний вітамін, сприяє утворенню фібрину.

Е – вітамін розмноження. При нестачі порушуються статеві функції у тварин. Тварини не приходять в охоту, збільшується відсоток яловості.

Вітаміни групи В регулюють всі процеси, що відбуваються в організмі ( нервові, обмінні, розмноження).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Вступ.

 

         І. Годівля с/г тварин – наука, що вивчає закономірності між живленням та фізіологічним станом і розвитком продуктивності. Вона вивчає склад і якість кормів, умови використання кормів, вплив живлення на організм. Метою науки є детальне вивчення залежності живлення від годівлі. Основні етапи розвитку науки : 1) Ф. Мажанді (1861 р)  Проводились експерименти, що довели відсутність життя без білка в живленні.

2) Ю. Либіх Почав вивчати значення жирів та вуглеводів в живленні.

3) А. Рубець, І. Форстер, С.А.Лебедєв (1872-1887) Вивчали значення мінеральних речовин в живленні.

4) Н.І.Лунін (1881) Довів існування біологічно активних речовин, що потім називались вітамінами.

5) Ж.Буссенго Було сформовано уявлення про роль комплексної взаємодії речовин між собою та фізіологічною дією на тварин.

6) М.Рубнер, В.М.Пашутін, О.Кельнер, Г.П.Армсбі, М.І.Дяков (1860)  Проводили досліди на залежність продуктивності тварин від живлення.

7) Геннеберг, Штоман вивчали перетравність поживних речовин раціонів та кормів. Найбільший вклад зробив І.П.Павлов.

8) Марков (1911-1913) Доказав перетравлення клітковини корму у жуйних за допомогою мікрофлори рубця.

9) Н.П.Червінський довів перетворення вуглеводів на жир.

10) Є.А.Богданов (1909) Довів, що кормовий білок може перероблятися на жир тіла тварини.

Середина ХХ століття - було сформоване уявлення про збалансоване живлення і годівлю.

ІІ. Дисципліна «Годівля с/г тварин» тісно пов’язана з іншими дисциплінами. Без знань анатомії та фізіології неможливо опанувати травлення поживних речовин, значення вітамінів та мінеральних речовин. Не можливо правильно визначити норми годівлі без анатомічних знань апарату травлення. Важко засвоїти матеріал без знань з хімії і біології. В майбутньому, вивчаючи дисципліни спеціального циклу, необхідно добре знати годівлю різних видів тварин. Бо кількість і якість продукції прямо залежить від повноцінної та якісної годівлі тварин.

ІІІ.  З давних давен людина одомашнювала тварин з метою отримання від них таких продуктів як молоко, м’ясо, яйця. Ці продукти синтезуються з поживних речовин корму, що споживають тварини. Годівля тварин повинна бути збалансована, інакше термін використання тварин сильно зменшується. При неповноцінній годівлі тварин  у них послаблюється імунітет, виникають різні захворювання, що в свою чергу викликає погіршення якості продукції, що може вплинути на здоров’я людини. Тварина і людина має багато спільних захворювань : грип, простудні захворювання, лейкоз, туберкульоз і т.д. Тому існує загроза зараження людини. При неякісній годівлі тварин існує високий ризик зараження людини цими захворюваннями. За неповноцінною, незбалансованою та недостатньою годівлею тварини в першу чергу знижують продуктивність, потім погіршується здоров’я, тварини не запліднюються або не можуть виносити плід та народити потомство.

Хвороби та вороги бджіл.

 

1.     Хвороби бджіл.

2.     Вороги бджіл.

Хворі бджолині сім’ї погано зимують, весною слабо розвиваються, вирощують  мало розплоду. Бджоли хворих сімей пасивні, майже не захищають своє гніздо, неактивно літають на медозбір і в цілому малопродуктивні, не забезпечують ефективного запилення рослин, завдають збитки господарствам.

Хвороби бджіл викликаються порушеннями життєвих функцій їхнього організму під впливом різноманітних зовнішніх факторів, які призводять до тимчасового або повного зниження їх корисних якостей. Кожна хвороба має свої особливості, перебіг та наслідки.

Хвороби поділяються: інфекційні, інвазійні, незаразні.

Інфекційні хвороби: американський гнілець, європейський гнілець, мішечкуватий розплід, парагнілець.

Інвазійні хвороби: вароотоз, нозематоз,акарапідоз, браульоз.

Незаразні хвороби є наслідком неправильного утримання бджіл. Використання недоброякісних кормів ( токсикози: хімічний, падевий, пилковий)

Голодування: білкова дистрофія, вуглеводна дистрофія.

Порушення умов утримання бджіл: застужений розплід, запарювання бджіл, завмерлий розплід.

Американський  гнилець- захворювання запечатаного розплоду. Супроводжується гниттям бджолиних личинок перед перетворенням їх у  лялечки. Лікування. Визначають кількість хворих сімей і готують лікувальний сироп (1:1). На 1 літр сиропу один із лікувальних препаратів: норсульфазол натрію 1 г, тетрациклін-400 тис. ОД; біоміцин-500 тис. ОД; неоміцин, еритроміцин-по 400 тис. ОД; стрептоміцин-500 тис. ОД. Необхідно провести дезінфекцію  пасічного

інвентарю сумішшю 10%-ого перекісу водню.

Європейський гнилець- захворювання  захворювання  відкритого розплоду. Супроводжується загибеллю 4-7-денних личинок. Лікують так саме як американський гнилець.

Мишечкуватий розплід-захворювання дорослих личинок. Лікування. На протязі 10 днів згодовують лікувальний сироп(1:1) з додаванням 50 мг біоміцину чи левомітецину на 1 л сиропу.

Вароатоз- інвазійне захворювання дорослих бджіл, личинок, лялечок.

Збудник захворювання кліщ вароа. Лікування. Хворих бджіл обробляють препаратами: фенотіазін, вароатин, фольбекс, тимол і ін..

Нозематоз- захворювання дорослих бджіл і маток. Збудник захворювання одноклітинний паразит Нозема апіс. Для лікування використовують  препарат фумагілін. Вміст флакона (20 г) розчиняють у 50 мл теплої води, додають до 25 л цукрового сиропу. Сироп згодовують щоденно по 0,25-0,50 л на хвору сім’ю через 4-5 днів протягом 2-3 тижнів або 100-150 мл сиропу на вуличку бджіл тричі через 5-7 днів.

Акарапідоз- захворювання дорослих бджіл. Збудник кліщ Акарапіс вуді паразитує у передній парі грудних трахей бджіл. Лікувальну обробку сімей проводять фольбексом.

Браульоз- захворювання дорослих бджіл, трутнів, маток. Збудник хвороби воша Браула. Лікування. У хворих сім’ях  зрізають кришечки  медових стільників, де з’явилися ходи личинок. Хворі сім’ї  обкурюють димом фенотіазину  в дозі 1,5 г на сім’ю протягом трьох днів, через 10 днів курс повторюють.

Тема: Медоносна база бджільництва.

 

Тема: Бджолярський інвентар і пасічні будівлі.

Для догляду за бджолами, утримання їх на пасічних точках та зимівлі необхідно мати певне обладнання й спеціальний інвентар.

    Спецодяг- комбінезон або халат і сітка на обличчя. Комбінезон повинен щільно прилягати до зап’ястя рук та щиколоток ніг, що запобігає проникненню бджіл під одяг.

Сітка захищає обличчя і голову пасічника від ужалень.

Димар- пристрій, який використовують для утворення диму, яким при огляді заспокоюють бджіл.

Стамеска пасічна- використовують для розділення корпусів вулика, стельових дощечок, рамок, очищення їх від воскових наростів, прополісу тощо.

Скребком-лопаткою чистять дно вулика, збирають сміття та ін.

Щітка потрібна для змітання бджіл із стільників.

Щітка-совок має довгу ручку, на одному кінці якої обладнано совок, а на другому – щітка. Використовують її для очищення дна вулика від сміття та мертвих бджіл.

Маточна кліточка призначена для тимчасового утримання маток, їх підсаджування в  безматочні сім’ї, нуклеуси, без стільникові пакети.

Роздільну решітку використовують у матко вивідній справі, для відокремлення частин гнізда сім’ї при потребі обмежити роботу матки на певній частині стільників.

Пасічний ніж застосовують для вирізування  стільників з рамок, зрізання трутневого розплоду , воскових наростів, печатки запечатаного меду при його відкачуванні.

Переносний ящик призначений для перенесення рамок при відкачуванні меду.

Льотковий загороджувач призначений для регулювання отвору льотка, захисту від проникнення у вулик мишей та вентиляції закритого вулика.

Роївню використовують для збирання та тимчасового зберігання роїв.

При відкачуванні меду використовують: медогонки, столи для розпечатування стільників, пасічними ножами, тарою для меду.

Для переробки воску використовують воскотопки

Для боротьби  з хворобами бджіл використовують термічні камери.

Пилковловлювач для збирання пилку.

    Пасічні будівлі: зимівникі, склади для тримання стільників, пасічний будиночок.

Зімівники потрібні для зберігання вуликів з бджолами під час зими.

Пасічний будиночок необхідний для зберігання пасічного інвентаря.

 

 

Тема: Утримання і розмноження бджіл.Тема: Утримання і розмноження бджіл.

 

Тема: Утримання і розмноження бджіл.

1.Утримання бджіл.

2.Розмноження бджіл.

 

Висока  продуктивність властива лише тим бджолиним сім’ям, яким створено сприятливі умови життєдіяльності. Стан і потреби сімей у певний період визначають переважно шляхом їхнього огляду. Технологія утримання бджіл передбачає такі огляди: огляд сімей після виставлення із зимівників (визначають стан сім’ї , наявність корму, наявність матки), весняна ревізія сімей з повним розбиранням гнізда, обробка бджіл від хвороб, розширення гнізда, відбір меду з частковим оглядом сімей, осіння ревізія на пасіці з повним оглядом гнізд, складання гнізд на зиму з детальним їх оглядом.

Стан сім’ї визначають коли вона облітується , якщо бджоли дружно облітуються, виносять сміття з вулика значить вони перезимували нормально. За відсутністю корму у вуликах бджіл необхідно підгодовувати. Голодним сім’ям дають медові стільники, що нагрілися у теплому приміщенні. Про наявність матки свідчать наявність розплоду і спокій бджіл.

Весняна ревізія- основна мета – докладно оцінити стан сімей після зимівлі, усунути недоліки створити нормальні умови для розвитку. Силу сімей оцініють за кількістю вуличок у гнізді,  повністю занятих бджолами. У сильних сімей повинно бути не менше 8 вуличок, у середніх – 6-7, слабших менше. Розплоду повинно бути на 3-4 рамках.

Чим більше бджіл матиме сім’я в період медозбору, тим краще вона його використає. Силу сім’ї можна збільшити за надходженням свіжого меду та перги. Для розмноження бджіл матка повинна мати вільні комірки для відкладання яєць. Для розширення гнізда використовують коричневі та світло-коричневі стільники без трутневих комірок. Вони тепліші та швидко освоюються бджолами. Ставлять їх перед першою або після останньої рамки з розплодом. Пізніше стільники краще ставити в середині гнізда, бо скоро забиватимуться пергою. У міру росту сімей та при сталому потеплінні збільшують льотки, щоб не викликати задухи в гніздах і не відволікати бджіл.

 

 

ТЕМА: Корми і годівля бджіл.

 

1.Корми бджіл: мед, перга, падевий мед.

2.Потреба бджіл у кормах.

3.Способи підгодівлі бджіл.

         1. Життя бджоли дуже тісно пов’язане з рослинами. На відміну від інших тварин, використовуваних людиною, бджоли самі добувають собі корм і готують запаси на зиму. Більш того, вони самі переробляють корм і перетворюють нектар рослин в мед, а квіто-пилок – в пергу, тобто в продукти пригодні для довготривалого зберігання.

         Всі поживні речовини ( білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, частково воду), необхідні для власного живлення і вигодовування потомства, бджоли одержують з нектару, пилку.

         Мед – основне джерело енергетичних речовин для бджіл (вуглеводів і певною мірою мінеральних солей).

         Мед на 80% складається з сухої речовини і на 20% - води. Суха речовина на 20-40% складається з цукру, складного цукру сахарози. Нектар змішується з смолою бджоли (ферменти інвертаза і амілаза).

         Під впливом інвертази сахароза розщеплюється до простих цукрів : глюкозу і фруктозу, які дуже легко засвоюються організмом бджоли.

Амілаза розщеплює крохмаль до простих цукрів.

При споживанні квіткового меду в кишечнику бджоли нагромаджується 1-2% неперетравних решток.

Бджоли часто збирають інші солодкі речовини, особливо падь – солодкі виділення попелиці. В падевому меду міститься значно більше неперетравних і навіть токсичних решток. Токсичності йому надають солі калію. Падевий мед шкідливий для бджіл, особливо під час зимівлі. Споживання паді в зимовий період викликає у бджіл пронос, спалах нозематозу, а нерідко призводить і до загибелі. За зовнішнім виглядом і смаковими якостями важко розрізнити квітковий і падевий мед. Наявність паді в меді визначають визначають спеціальними аналізаторами, використовуючи вапняну воду або спирт. Мед на зиму найкраще заготовляти під час головного медозбору, тому що бджоли, збираючи нектар, в цей час не відвідують джерела паді. Навпаки, після закінчення медозбору, вони охоче заготовляють падь, соки плодів і ягід.

         В кормовому відношенні для бджіл нерівноцінний й різний квітковий мед. Той, що швидко кристалізується, погано споживається взимку і викликає у бджіл спрагу. В пошуках води вони вилітають з лотків і гинуть. Тому мед з вересу, гірчиці, ріпаку, свиріпи, а посушливим літом і соняшнику непридатний для зимівлі.

         Перга – складний і законсервований у комірках стільників квітковий пилок. Це бджолиний «хліб», основне для них джерело білків, жирів, мінеральних солей. У перзі міститься близько 20% білків, 20% вуглеводів, 4-15% жирів, 3-5% мінеральних солей, є різноманітні вітаміни, ферменти, гормони. Без перги бджолина сім’я не вирощує розплоду. Бджоли, які споживають суміш пилку різних видів, вирощують значно більше розплоду. Найкраща перга з ентомофільних рослин, менш – з анемофільних (вітрозапилюваних).

2. Потреба бджіл у кормах.

Бджоли самі заготовляють нектар і квітковий пилок, проводять їх первинну переробку і закладають на тривале зберігання. До того ж процес годівлі окремих особин сім’ї бджіл у цілому відбувається поза контролем людини.

На зиму слід залишати мед, принесений в період головного медозбору. В цей час при масовому цвітінні основних медоносних рослин в гнізді накопичується мед найбільш високої якості. Бджіл приваблює сильне виділення квітами нектару і бджоли в цей час як правило не збирають падь. По закінченні головного медозбору бджоли нерідко приносять падь і складають її з медом, можуть зробити його непридатним до зимівлі.

         Річну потребу в кормі визначають за кількістю корму, необхідного для підтримання життя дорослих особин сім’ї протягом року, вигодування розплоду, виділення воску, для льотної роботи бджіл.

         Визначаючи загальну потребу пасіки в кормовій базі додають ще кількість меду, яку планують відібрати як товарну продукцію.

         Досліди показують, що сім’ї бджіл нормальної сили протягом року витрачали 74-78 кг меду. При чому 28 кг (37%) витрачено в травні-липні (при вирощуванні найбільшої кількості розплоду).

За зимовий період (жовтень-березень) меду спожито 7,5кг (10% річної потреби в кормі). Тобто найбільше меду бджоли споживають в активний період життя.

         Показники ці, безумовно, орієнтовні. Залежать від: породи, сили сім’ї, погодно-кліматичний умов. Сильна бджолина сім’я приносить за сезон до 34 кг пилку, а на вирощування розплоду однією сім’єю бджіл витрачається 20-30 кг перги. Якщо не вистачає перги на зимово-весняний період – стримується ріст сімей і практично зовсім не використовувався весняний медозбір – на 15% менше розплоду.

І тому з осені необхідно в кожному вулику повинно бути 1-2 стільники з пергою в перерахунку на повний.

         Для виготовлення личинкового корму бджолам-годувальницям потрібна вода. Щоденна потреба бджолиної сім’ї у воді в весняний період становить в середньому 150 грам. Сильні сім’ї, особливо в жарку погоду, вносять у вулик до 450 грам води. Робота по заготівлі кормового меду зводиться головним чином до відбору і зберігання необхідної кількості рамок з медом. В кожній рамці (435 х 300 мм) залишаємо в вулику на зимівлю повинно бути в районах з довгою зимою 2,5 кг, в інших не менше 2 кг. Слід пам’ятати, що в рамці повністю зайнятої запечатаним медом знаходиться 3,5 кг меду.

3.Способи підгодівлі бджіл.

         Природа не завжди щедро обдаровує бджіл нектаром. Часом бувають неврожаї на нього. Шукаючи замінники меду, пасічники давно використовують цукор. За поживністю він переважає мед. Але це є чисто вуглеводистий корм, який не має інших поживних речовин. Тому він не придатний для вирощування розплоду і восковиділення.

         Чим більше цукру переробляють бджоли тим менше живуть. Особливо шкідливо для них переробка  великої кількості цукру восени. Переробка цукру відбувається не повністю і складений корм кристалізується у комірках. Бджоли  знесилені вароатозом і спрацьовані на переробці сиропу погано зимують. Отже, намагання збільшити вихід товарного меду за рахунок кормового й поповнити останній за рахунок цукро помилкове.

         Для згодовування сиропу існує багато типів годівниць різної місткості. Кращими вважають верхні, де корм зігрівається теплом, що надходить з гнізда, і завжди доступний бджолам. Роздають  сироп ввечері після закінчення льоту бджіл. Залежно від сили сім’ї відразу наливають по 2-4 л корму.

         Цукровий сироп 60% - концентрації (10кг сиропу дорівнює 6кг+4л). Сироп який залишився (45-40%) добавляють 70% оцтової есенції (на 10 кг цукру 4 см³ кислоти). Бджоли краще зимують. Жирове тіло бджіл розвинуто краще, вони більше вирощують весною розплоду. Підгодівля бджіл цукрово -медовим сиропом ранньої  весни. Корм канді (80кг цукрової пудри+19 кг рідкого теплого меду+ 1 літра питтєвої води).

         Кожній сім’ї можна дати 1-1,5 кг тіста у вигляді паляниці товщиною  біля 2 см (на протязі 10-15 днів бджоли її розбирають).

         Підгодівля бджіл білковим кормом весною.

         Коли вирощується багато розплоду необхідно багато білкового корму.

         Медо-пилковий корм (1кг пилку + 1 кг меду) – 200-300гр.

         Дають пекарські або пивні дріжджі. 0,5-1л сиропу (1:1) старанно розтирають 250 грам свіжих дріжджів. Одержану масу розбавляють сиропом до 5 літрів і переварюють, щоб убити дріжджі.

 

: Ознайомлення з обліком молочної та м’ясної продуктивності

 

Завдання 1. Знайти показники молочної продуктивності корови за даними контрольних надоїв і побудувати графік лактаційної кривої.

 

Місяці лактації	Удої у дні контролю	Середньодобовий удій за лактацію, кг	Жир, %	Отримано молока, кг
				за місяць	1% молоко за місяць
1	10	-	3,8	300	1140
2	12	-	3,7
3	15	-	3,6
4	14	-	3,7
5	12	-	3,7
6	10	-	3,8
7	10	-	3,8
8	8	-	4,0
9	7	-	4,0
10	6	-	4,0

 

Методика виконання.

1.      Середньодобовий удій дорівнює кількості молока у день контролю помноженій на кількість днів у місяці.

      Наприклад: 10 х 30 = 300 кг

Додати кількість молока за 10 місяців і поділити на 305 днів.

2.      Визначення 1% молока це кількість молока помножена на жирність.

      Наприклад: 300 х 3,8 = 1140 кг

 

 

Місяці лактації

 

 

 

 

Завдання 2. Провести перелік молока зданого господарством на молокозавод  з урахуванням базисної жирності.

Господарство здало 2000 кг молока.

Фактична жирність 3,8%.

Завод прийняв по базисній жирності – 3,4%.

Кількість залікового молока ______________ кг

Розрахунок провести за формулою

Кількість молока х фактичну жирність   =

           базисну жирність

 Завдання 3. Визначити масу свині, якщо забійний вихід становить 75%, забійна маса 105 кг

 

Жива маса = забійна маса_______

                      забійний вихід : 100

 

 

 

 

 

Тема: Медоносна база бджільництва.

 1.     Поняття медоносна база.

2.     Класифікація медоносних культур.

3.     Використання бджіл для запилення рослин.

Медоносна база-розташування рослин в радіусі двох кілометрів  від пасіки.

Виділення нектару рослинами залежить від: температури у повітрі ( оптимальна 14-20 ),вологості, вітру, світла.

Класифікація рослин: нектароносно-пилконосні (малина, акація біла ), рослини виділяють більше нектару чім пилок, пилконосно-нектароносні ( кульбаба, шипшина, горобина), власне пилконоси ( береза, тополя, звіробій ), виділяють тільки пилок, власне нектароноси ( люцерна, липа),виділяють тільки нектар.

  Запилювальна діяльність бджіл на посівах сільськогосподарських культур буде ефективною лише тоді, коли пасіку підвезено безпосередньо до ділянки з квітучими  медоносними рослинами. Максимальна  відстань пасіки від посівів становить 500-600 метрів. Температура у повітрі має бути не менше 14 градусів. Пасіку необхідно підвозити під час цвітіння рослин. Для рівномірного запилення рослин вулики необхідно ставити групами , щоб відстань не перевищувала  1-1,5 км. Бджоли не всі рослини запилюють охоче. Таки рослини як конюшина, люцерна важко запилюються, тому запроваджують дресирування бджіл. Воно полягає у тому,що бджолам на ніч згодовують сироп просочений квітами люцерни і конюшини, після цього бджоли охоче відвідують.